Інтереси неповнолітньої дитини захищено юристами Констарктів Лойерз

Після перегляду та залишення в силі судом касаційної інстанції рішення суду по безпрецедентній справі № 756/13 327/15-ц по визначенню усупереч позиції органу опіки та піклування місця проживання дев’ятирічної дитини разом з батьком та стягнення з матері аліментів на її утримання, Верховний Суд України 14.12.2016, опираючись на Декларацію прав дитини, висловив правову позицію у схожій за фабулою справі № 6−2445цс16, за якою малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Тобто якщо мати дитини має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування, і судами не встановлено виняткових обставин, які б свідчили про неможливість дитини проживати разом з матір'ю на кшталт зловживання нею спиртними напоями/наркотичними засобами, — суди мають залишати дитину/дітей проживати саме разом з матір'ю.

У справі № № 756/13 327/15-ц мати, не бажаючи сплачувати аліменти на утримання дитини, звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення суду касаційної інстанції з підстави його невідповідності викладеному у постанові Верховного Суду України висновку від 14.12.2016 у справі № 6−2445цс16 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Однак завдяки професійній роботі юристів ЮК «Констрактів Лойерз» по доведенню суду першої інстанції превалювання норм ратифікованої Україною Конвенції про права дитини, прийнятої 20.11.1989, перед положеннями Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, що взагалі не є міжнародним договором, і, відповідно, джерелом права в Україні, — Верховний Суд України не повважав обґрунтованою таку заяву матері, у зв’язку із чим 10.03.2017 їй було відмовлено у допуску справи до провадження, а батько — Клієнт ЮК «Констрактів Лойерз» — отримав абсолютну перемогу у всіх судових інстанціях по даній справі і, найголовніше, залишив проживати дитину разом із собою, в обстановці любові, уваги та спокою.

Відгуки клієнтів